Про композитора

Якщо якийсь режисер шукає сюжет для фільму про непересічного мистця – кращого прообразу, ніж доля Нестора Нижанківського, годі знайти.

Син композитора Остапа Нижанківського, зростаючи в мистецькій атмосфері, не міг не зацікавитися музикою. Вроджений талант помножений на ґрунтовну освіту «запевнили йому в історії української музики одне з визначних місць і записану золотими буквами сторінку його творчої і загально музичної діяльності»1, як писав вже після смерті Нижанківського Василь Барвінський. Один з кращих піаністів свого часу, Нижанківський не зробив сольної виконавської кар’єри, зате сказав нове слово як акомпаніатор та композитор.

Скориставшись «вікном в європейську музику», яке пробив Барвінський, НеНиж (так підписував свої статті мистець) презентував свою творчість на кращих сценах світу. Йому пощастило знайти колосальну інтерпретаторку й популяризаторку своєї творчості в особі Любки Колесси, яка, між іншим, була достатньо прискіпливою у виборі репертуару. Його творчий почерк вирізняється витонченістю і різноманітністю образів, що виникли під впливом сецесії, яка заполонила Європу і була близька естетичному світосприйняттю Нижанківського. Повнозвучна та водночас прозора фактура; доволі ясні, але сміливі гармонічні засоби; несподівані тональні зіставлення — ось як можна «розпізнати» стиль Нестора Нижанківського. Хори, мистецькі пісні, фортепіанне тріо, сюїта «Листи до неї» з модерністичними впливами, знамените «Інтермеццо» — тільки краплинка прекрасної музики, яка заслуговує свого постійного місця в концертних програмах.

Хронологія